Від імені юридичної особи діють її представники. При цьому в преамбулі договору обов’язково буде вказано, хто діє, яку посаду він займає в органах юридичної особи та на підставі якого документа йому надані повноваження представляти таку юридичну особу. Найчастіше це Статут підприємства.
Тому, по-перше, як ми вже зазначали, слід перевірити, чи вказано особу, яка буде підписувати договір від імені контрагента, у відомостях про такого контрагента, що містяться в ЄДР. У Реєстр заноситься відповідна інформація, зокрема ПІБ та ідентифікаційні номери фізичних осіб, які уповноважені представляти юридичну особу в правовідносинах з третіми особами і мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.
Така перевірка дозволить, як мінімум, переконатися в тому, що ви маєте справу з людиною, безпосередньо пов’язаною з вашим можливим контрагентом. Адже в бізнесі трапляються, хоч і нечасто, самозванці. Якщо договір від імені підприємства буде підписаний особою, з якою підприємство ні в яких відносинах не перебувало і повноваженнями з представництва не наділяло, договір з контрагентом буде вважатися неукладеним, а всі свої претензії суб’єкту господарювання доведеться пред’являти такому «несправжньому» представникові. Як показує практика, це є малоперспективним заняттям.
Інша справа, якщо відомості про представника на момент укладення договору були присутніми в ЄДР та підприємство в цьому переконалося. Як ми вже вказували, за такого розвитку подій, навіть якщо в подальшому виявиться, що термін повноважень представника закінчився або його було усунено від виконання своїх повноважень з інших причин, посилатися на цю обставину як на підставу для визнання договору недійсним або таким, що не було укладено, контрагент не зможе.
Дещо по-іншому ситуація буде розвиватися, якщо після укладення договору з боку підприємства-замовника будуть вчинені дії, які свідчать про його схвалення (докладніше див. газету “Все про бухгалтерський облік” №96 за 2013 р. сторінка 21). Однак звернення до даних ЄДР все ж буде недостатньо.
Наступне, що слід зробити, — на власні очі ознайомитися з документом, на який така особа посилається в договорі як на підставу своїх повноважень. Якщо таким документом виступає статут, що буває в переважній більшості випадків, значить, треба попросити у контрагента можливість вивчити його положення в частині, що стосується повноважень органів управління. Буде достатньо і відповідного витягу зі Статуту. Справа в тому, що в статуті можуть бути оговорені нюанси представництва інтересів юридичної особи при укладанні угод. Скажімо, необхідність узгодження угоди загальними зборами учасників, якщо її сума перевищує 100 000 гривень. У цій ситуації підписаний директором договір на більшу суму без узгодження може бути визнаний судом недійсним. Якщо, звичайно, друга сторона не доведе, що мало місце подальше ухвалення договору.
ЧИ МОЖНА СТЯГНУТИ ЗБИТКИ З НЕДОБРОСОВІСНОГО КОНТРАГЕНТА
Якщо така недобросовісність призвела до порушення з його боку взятих на себе господарських зобов’язань (не виконано роботи, не поставлено товар, не надана послуга тощо), то питань немає – стягнути збитки можна в загальному порядку.
А от якщо, припустимо, підприємство було позбавлено податковим органом податкового кредиту з тієї причини, що контрагент не зміг підтвердити реальний характер здійснюваних господарських операцій, то питання стає набагато більш дискусійним. Судова практика складається досить неоднозначно, але шанси на успіх є. А тому спробувати варто. У всякому разі, в практиці ВГСУ можна знайти приклади рішень, в яких він визнавав, що порушення платником податків вимог податкового законодавства, що призвело до негативних майнових наслідків для його контрагента (позбавлення податкового кредиту, необхідність заплатити штрафні санкції та інше), — підстава для стягнення останнім з такого платника податків суми нанесеної майнової шкоди (див., наприклад, постанову ВГСУ від 27.11.13 р. по справі №926/634/13). За умови, звичайно, що позивач діяв з достатнім ступенем обачності.
Підіб’ємо підсумки. Алгоритм дій суб’єкта господарювання, який хоче убезпечити себе від несумлінності контрагентів і не бути звинуваченим в необачності представниками Феміди, на етапі, що передує укладенню договору, може бути приблизно таким:
• вимагати від контрагента статут; додатково можна запросити відомості про штатну чисельність контрагента, його майновий стан, склад і вартість основних засобів, репутації на ринку, досвід роботи в тій чи іншій сфері – судами це буде взято до уваги як прояв обачності;
• перевірити дані про його державну реєстрацію (за допомогою інтернет-ресурсу), забезпечити себе витягом з ЄДР;
• переконатися, що контрагент має дозволи / ліцензії, необхідні для виконання прийнятих за договором зобов’язань (відповідні відомості про себе може надати сам контрагент; крім того, можна, знову ж таки, скористатися інтернет-сервісами);
• упевнитися, що по відношенню до контрагента не порушено справу про банкрутство;
• з’ясувати, чи зареєстрований контрагент в податковому органі і чи не числиться за ним податкового боргу, чи є він платником ПДВ (якщо для підприємства цей статус є важливим) і чи не розташований він за адресою масової реєстрації;
• поцікавитися, чи немає в Єдиному державному реєстрі судових рішень справ за участю контрагента, які можуть вплинути на ваше бажання мати з ним правовідносини;
• перевірити повноваження особи, яка підписує від імені контрагента договір (чи існують про нього відомості в ЄДР, чим підтверджено зайняття ним відповідної посади та яке коло його повноважень передбачене установчими документами).
Наша загальна рекомендація – розробити на підприємстві внутрішній документ з організації переддоговірної роботи, в якому і відобразити перераховані вище пункти. Такий документ, до речі, теж буде розцінено як підтвердження належної обачності.