Бізнес дійсно є професією, яка часто вимагає на практиці не менше знань та навичок, ніж юриспруденція чи медицина, але крім того, бізнес також потребує грошей.
Щоб мати цілісне уявлення про те, як працює бізнес, необхідно, найперше, розуміти з чого він складається. Це не так вже й складно, як видається на перший погляд, оскільки:
– з більшою частиною необхідної інформації менеджери знайомі, бо у багатьох аспектах стикалися з нею у процесі своєї діяльності;
– менеджери оперують сотнями понять, та з них лише відносно невелика кількість є життєво необхідними;
– навіть найскладніший предмет базується на здоровому глузді та певних загальниках і може бути опанований завдяки застосуванню засадничих правил.
Останній фактор часто стає незрозумілим через мову, яка при цьому використовується. Вживається забагато спеціального професійного жаргону, і хоча жаргон часто має перевагу, надаючи змогу висловитися коротко, для неспеціалістів він може призводити до ефекту нездоланних стін, що оточують предмет з усіх боків і не дають навіть зазирнути на нього.
Засадничим для цього рівня розуміння є усвідомлення того, що у фінансах є три, і лише три, документи, з яких ми одержуємо дані для подальшого аналізу. Мова йде про:
– баланс
– звіт про фінансові результати
– звіт про рух грошових коштів.
Баланс (або “балансовий звіт”) можна порівняти з двигуном певної потужності, ґенеруючим певний тип енергії у вигляді прибутку.
Але що ж таке зведений баланс? Це просто «моментальний знімок» активів, використаних компанією, та капіталів, за рахунок яких виникли активи. Це статичний документ, що фіксує якийсь один конкретний момент.
Звіт про фінансові результати
Цей звіт показує прибутки чи збитки підприємства від звичайної операційної діяльності за певний період часу. Він вимірює сумарний дохід та вираховує звідти суму загальних витрат. Дохід та витрати підраховуються згідно з чіткими бухгалтерськими правилами.
Звіт про рух коштів — це дуже вагомий документ. Гроші надходять в компанію з отриманням чеків, а витікають з компанії, коли навпаки, її керівництво виписує чеки на оплату, проте засадничим є розуміння факторів, що спричинюють ці потоки.
Ці три звіти залежать один від одного: вони щільно пов’язані в єдину систему. Разом вони й утворюють повну картину фінансових справ на підприємстві.
Баланс підприємства дає миттєве відображення його активів і зобов’язань у якийсь момент часу, наприклад станом на 12 годину опівночі 31 грудня 2000 року. Далі такі миттєві відображення робляться через певні інтервали часу. Протягом кожного інтервалу в результаті діяльності підприємства відбуваються зміни. Аналіз цих змін і дає інформацію про розвиток підприємства.
У звіті про фінансові результати обчислюються та пояснюються прибутки і збитки підприємства за період часу між двома балансовими звітами. Він містить чимало даних, похідних з балансу, і тому не може бути незалежним від балансу. Неможливо міняти показники звіту про фінансові результати без відповідних кореспондуючих змін на рахунках балансу. Таким чином звіт про фінансові результати і баланс взаємно сприяють розумінню один одного.
Показники звіту про рух грошових коштів залежать від балансових звітів на початок і кінець періоду та звіту про фінансові результати.
Цей звіт зводить докупи вагомі дані обох інших, і, незважаючи на те, що він був включений до складу обов’язкової звітності не так давно, дедалі частіше його називають найважливішим.
Баланс — це базовий документ фінансової звітності. Традиційно він завжди складався з двох колонок, названих відповідно «Зобов’язання» та «Активи».
Колонка «Активи» перелічує кошти, що належать даному підприємству.
Колонка «Зобов’язання» містить суми боргів підприємства перед зовнішніми партнерами.
Активи відображаються на рахунках головним чином, за їх чистою вартістю (або залишковою вартістю). Тобто колонка «Активи» — це список елементів власності компанії із зазначенням їх вартості. Також це може розглядатися як перелік предметів, гроші на які були витрачені, і які досі зберігають частину первісної вартості.
Колонка «Зобов’язання» просто перелічує різноманітні джерела цієї ж суми грошей.
Звичайно, підсумкові показники в обох колонках повинні співпадати, оскільки компанія мусить точно показати, звідки були одержані гроші на придбання активів.
Усі гроші, отримані компанією, складають джерела формування активів, тоді як всі гроші, що йдуть на виплати, — це використання активів. Тому сукупний баланс може бути розглянутий і як звіт про джерела та використання активів.
Структура балансу
Баланс розділений на п’ять основних блоків чи розділів. Ці блоки включають всі дані, з яких складається загальний документ. Два блоки відведено для активів, відповідно три інших — включають зобов’язання.
Роздивимося два розділи активів. Вони відповідно називаються:
– необоротні активи
– оборотні активи.
Можна розглядати наведені складники і як «тривалі» та «тимчасові» активи.
Прямокутник, розташований у «південнозахідному» куті містить всі оборотні (короткострокові) активи компанії. Під «короткостроковими» маємо на увазі ті активи, що можуть досить швидко переводитись назад у грошові кошти.
Різноманітні елементи, що складають цей розділ, можна об’єднати у чотири групи:
– товарноматеріальні запаси (склад)
– дебіторська заборгованість
– грошові кошти
– інші оборотні активи.
Ці елементи знаходяться у постійному русі. Сировина перетворюється у готову продукцію, яка після реалізації трансформується у дебіторську заборгованість, що її в свою чергу клієнт оплачує компанії грошовими коштами.
Стаття «інші оборотні активи» включає будь-які короткострокові активи, котрі не враховуються першими трьома групами та, як правило, не мають великого значення. Сума наявної готівки часто є також невеликою, тому що утримування значних сум грошових коштів не є завданням підприємства. Якщо ж іноді це і має місце, то зазвичай великий готівковий баланс спричинений якимись певними цілями — наприклад, заплановано придбати нові засоби виробництва або здійснити довгострокові вкладення.
Таким чином двома найголовнішими компонентами оборотних активів є товарноматеріальні запаси та дебіторська заборгованість. Це надзвичайно важливі складники, оскільки вони часто перевищують 50 відсотків суми балансу компанії.
Необоротні активи складають другий головний розділ активів, що займає «північнозахідний» кут схеми балансу.
Нематеріальні активи – до цієї групи належать активи, котрі не існують фізично. Передусім мова йдеться про ділову репутацію фірми (гудвіл).
Основні засоби – це великі, високовартісні, довгострокові матеріальні активи, необхідні для ведення операційної діяльності. Землю, будівлі, обладнання, офісні приміщення та транспорт, як правило, зараховують до цієї групи. Стандартний спосіб оцінки зазначених активів такий: з початкової вартості вираховується процент амортизації за певний термін користування. Якщо йдеться про оцінку нерухомого майна, потрібні також поправки на його поточну вартість.
Довгострокові фінансові вкладання (інвестиції) – ця стаття включає активи, що знаходяться у тривалому володінні підприємства, наприклад ті акції інших підприємств, котрі в подальшому можуть бути продані. Але у такий спосіб можна показати не всі подібні інвестиції. Якщо холдингова компанія має домінуючий вплив — володіє контрольним пакетом акцій, або якось інакше, — то звітність підконтрольного, або дочірнього підприємства, абсолютно консолідована в звіті холдингової компанії. Це означає, що окремі активи та власний капітал підконтрольного підприємства об’єднані з відповідними статтями балансу холдингової компанії. У подальших прикладах буде розглянуто лише випадки, коли довгострокові інвестиції вкладено в неконсолідовані компанії.
Поточні зобов’язання тісно пов’язані з оборотними активами. «Кредиторська заборгованість» співвідноситься з «дебіторською заборгованістю», а «грошові кошти» з «короткостроковими кредитами» відображають повсякденні операції з коштами на різних етапах виробничого процесу.
Довгострокові зобов’язання – до них належать банківські кредити під заставу нерухомості, зобов’язання по облігаціях, векселі, все, що має термін сплачування більше ніж один рік.
Власний капітал – найбільш цікавий розділ балансу. Тут містяться всі зобов’язання перед власниками компанії. Саме у цій сфері відбувається гра з фортуною. Саме тут підприємці можуть випробувати свої найкращі здібності щодо управління підприємством, тут також відбуваються жорстокі битви поглинання одними компаніями інших. «Фінансові інженери» регулярно пропонують нові схеми ділових операцій, які повинні приносити сміливцям постійно зростаючі прибутки. На жаль, здебільшого в цьому розділі балансу з’являються дані, що демонструють абсурдність таких спроб.
Новачку у цій справі перш за все слід запам’ятати, що головне не те, як розподіляються суми між окремими статтями, а яка їх сукупна величина.
Термін «резервний капітал» використовується для визначення усіх додаткових надходжень, що отримують власники звичайних акцій не в результаті операційної діяльності компаній. Головними джерелами цих коштів є:
– переоцінка необоротних активів
– націнка на продані акції компанії, яка перевищує їх номінальну вартість
– грошові кошти, отримані з інших джерел, як наприклад за рахунок змін в балансових показниках, а також від прибутків не з операційної діяльності.
Важливою рисою цих резервів є неможливість виплати їх в якості дивідендів. В багатьох країнах існують також статутні резерви, в які компанія змушена за законом вкладати певний відсоток прибутку — здебільшого для забезпечення стабільного фінансового стану підприємства. Ці відрахування також відображаються як «резервний капітал».
Нерозподілений прибуток – це кошти, які компанія накопичує з отриманих прибутків від звичайної діяльності. їх також називають:
– накопичений прибуток
– загальні резерви
– нерозподілений прибуток тощо.
Однак вищенаведена класифікація неважлива, і можна вживати будь-який з цих термінів. Все перераховане належить власникам звичайних акцій та за бажанням зборів засновників компанії може бути розподілене як дивіденди між акціонерами.
П’ятиблочна форма балансу досить чітка та проста. Далі стане зрозуміло, яким важливим є цей інструмент для прояснення складних аспектів корпоративних фінансів та розуміння фінансових показників, що використовуються у менеджменті.