<< ПОПЕРЕДНЯ СТАТТЯ | НАСТУПНА СТАТТЯ >>
Щоб переконатися, чи дійсно існує суб’єкт господарювання, з яким підприємство намірилося укласти договір, слід перевірити, чи є про нього відомості в ЄДР.
Відсутність запису про юридичну особу в ЄДР на момент укладання угоди – це надійна підстава для визнання такого правочину недійсним (див., наприклад, постанови Вищого господарського суду України (далі – ВГСУ) від 27.08.13 р. по справі №Б-39/163-09 (в цьому рішенні суд, в тому числі, звертав увагу на ч.4 ст. 91 ЦКУ про виникнення цивільної правоздатності з моменту реєстрації і припинення з дня внесення до реєстру, тобто перевіряв угоду на предмет недійсності за такою ознакою), від 09.04.14 р. по справі №5023/4676/11 (Суд, відповідаючи на питання про дієздатність юрособи, в першу чергу дивився на наявність запису про неї в ЄДР, що є актуальним як для подачі позову, так і для укладення договорів.). Підкріпленням для такого висновку буде слугувати ст. 215 ЦКУ: недійсність може бути обумовлена недотриманням в момент укладання угоди такої вимоги, як наявність у особи, яка її укладає, необхідного обсягу цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦКУ).
Тим більше що суди, як уже було наведено вище, постійно нагадують суб’єктам господарювання про необхідність проявляти «розсудливу обачність, оскільки відповідальність за наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на них самих». Звернення за відомостями про контрагента до державних реєстрів, які є відкритими і загальнодоступними, — для судів важливий (хоч і недостатній) показник такої обачності (див. Визначення ВАСУ від 27.02.13 р по справі №К/9991/3588/11, від 29.05.13 р. по справі №К/9991/15608/11, від 17.07.13 у справі №К/9991/15369/11). Якщо в подальшому діяльність контрагента буде визнана фіктивною, той факт, що відомості про нього на момент укладення договору були в ЄДР, на думку судів, свідчить на користь непричетності підприємства до протиправної діяльності недобросовісного контрагента (дивіться, наприклад, постанову ВАСУ від 21.01.14 р. у справі №К/9991/77707/12).
Або така ситуація: договір укладено, проте контрагент надалі подає позов про визнання договору недійсним на тій підставі, що він підписаний директором, термін повноважень якого на момент укладення договору було уже вичерпано. Суду, для того щоб відмовити в задоволенні такого позову, буде достатньо встановити, що на момент укладення договору відомості про директора, який його підписав, були наявні в ЄДР як про особу, яка може діяти від імені юридичної особи без довіреності (див. Постанову ВГСУ від 20.06.13 р. у справі №5016/2913/2012(8/114)
Тому перша дія, котра, до того ж, не потребує зайвих зусиль, — звернутися до електронного пошуку в ЄДР. Достатньо лише зробити запит найменування юридичної особи або ПІБ фізичної особи-підприємця і потім серед наданих результатів впізнати свого контрагента. За допомогою даного ресурсу, не встаючи зі свого робочого місця; про юридичну особу, зокрема, можна дізнатися:
• повну та скорочену назву;
• ідентифікаційний код;
• організаційно-правову форму;
• чи є частка держави в статутному капіталі, і якщо так, то яка;
• місцезнаходження;
• перелік засновників, в тому числі ПІБ, місце проживання для фізичних осіб, і найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код для юридичних осіб; розмір їх внесків до статутного капіталу;
• дані про розмір статутного капіталу і дату закінчення його формування;
• види діяльності;
• відомості про органи управління юридичної особи;
• ПІБ, дату обрання (призначення) осіб, котрі обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу в правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, і відомості про наявність обмежень в частині представництва від імені юридичної особи;
• дані про перебування юридичної особи в процесі провадження у справі про банкрутство, санації;
• інформацію про перебування юридичної особи в процесі припинення;
• дату і номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстави для його внесення;
• дату і номер запису про взяття та зняття з обліку, назва та ідентифікаційні коди органів статистики, Пенсійного фонду України, в яких юридична особа перебуває на обліку;
• відомості органів статистики про основний вид економічної діяльності юридичної особи;
• контактні дані юридичної особи.
Якщо контрагент – фізична особа зі статусом підприємця, то цей же інтернет-ресурс дозволяє з’ясувати:
• види діяльності підприємця;
• дату і номер запису про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця;
• відомості про припинення підприємницької діяльності, щодо порушення (припинення) провадження у справі про банкрутство, визнання банкрутом, скасування держреєстрації припинення підприємницької діяльності;
• дату і номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, підстава для його внесення;
• контактні дані фізичної особи-підприємця.
Інтернет-пошук – це зручно і швидко, однак його результати не мають офіційного характеру, а тому, навіть якщо відповідну сторінку роздрукувати, навряд чи суд потім прийме її в якості доказу. Більш надійний варіант – це отримати витяг з ЄДР з відомостями про контрагента (дивіться Порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затверджений наказом Міністерства юстиції від 14.12.12 р. №1846/5). Коштувати це буде 61 гривню + 3,40 гривень за кожен додатковий аркуш інформації (див. Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.10.05 р. №99).
Але, як вже було зазначено вище, факту державної реєстрації може бути недостатньо, щоб визнати контрагента добросовісним. Справа ускладнюється тим, що суб’єкту господарювання доводиться мати на увазі не тільки власні уявлення про сумлінність, а й враховувати можливі претензії податкових органів. Одна з них пов’язана з посиланнями податківців на відсутність реального характеру господарських операцій (див. Газету “Все про бухгалтерський облік” №96 за 2013 р. сторінка 35).
Універсального рецепту, як убезпечити себе в цій ситуації, не існує, але на деталі, котрі суди традиційно вважають критерієм визначення реальності господарської операції, звернути увагу все ж варто. В першу чергу – на наявність у контрагента необхідної для виконання договору матеріально-технічної бази і трудових ресурсів.